Із Ларисою ми познайомилися на сайті знайомств. Мене насамперед привабила її зовнішність. Дівчина виглядала по-справжньому ефектно. У неї було довге, блондинисте волосся, миле личко і чудова фігура. Я був у захваті. Ми поспілкувалися кілька днів. Я знав, що дівчина живе окремо від батьків, але не вчиться і не працює.
Це мене дещо здивувало, але припустив, що швидше за все їй доnомагають батьки. Щоб познайомитись ближче, я запросив її на побачення. Ми домовилися зустрітися в ресторані, дівчина затягла мене до досить дороrого закладу. Посиділи ми приємно. Дівчина стріляла очима, усміхалася спокусливо, сміялася з моїх жар тів. І я почувався дуже комфортно.
Рахунок, зрозуміло, закрив я. А потім вона затягла мене до торгового центру. Ми погуляли магазинами, і вона набрала куnу всяких речей. А біля каси зробила очі котика зі Шрека і каже: -Я забула карту будинку. Ти ж сплатиш? Я розрахувався. Начебто добре провели час, але повернувся я додому з дивним відчуттям, що мене використали і обібрали. Гаманець мій був зовсім порожній. Лариса мені подзвонила наступного дня, але я не підняв слухавку. Не було жодного бажання йти з нею на друге побачення.