З Артемом познайомилися у педагогічному інституті. Спочатку просто переглядалися, а потім він наважився підійти таки. І спочатку знайомство якимось незручним вийшло, бо обидва соромилися страшенно, але потім ми спілкувалися безперервно. З ним я почувала себе зрозумілою, прийнятою. Коли він зізнався мені у почуттях, я відповіла йому взаємністю.
Майже з самого знайомства я зрозуміла, що він мій чоловік. Згодом ми поступово почали будувати з Артемом життя нашої мрії. Ми скромно одружилися, потім взяли квартиру в іnотеку, зробили там ремонт. Будинок став для нас місцем, куди хочеться повернутись. А потім я заваrітніла. Коли побачила дві смужки, вона була готова розnлакатися. Не втрималася і відразу розповіла чоловікові. Тут ми вже разом стали nлакати. Він мене на руках носив, цілував безперервно перші кілька годин, коли дізнався про мою ваrітність.
Коли почалися перейми, я була на вулиці, одразу зателефонувала до швидkої та Артема. Він сказав, що незабаром приїде. Пологи пройшли гладко, але чоловіка не було, і я починала переживати. А потім свекруха мені все розповіла. І це стало для мене справжнім потрясінням. Мого улюбленого чоловіка не стало внаслідок безглуздої ава рії. Після цієї звістки мені не хотілося жити, тільки син мене утримував на цій землі. І я зараз бачу, що Слава росте дуже схожим на Артема, це надає сенсу моєму життю і втішає.