Я працюю в школі вже 5 років, і тому я маю, що сказати з приводу нашої освіти. Якось мені зателефонувала мама одного з хлопчиків і почала сkаржитися і навіть погрожувати мені судом. Причиною став телефон. Я забрала його у її сина, оскільки він грав ним без зупинки і віддала після уроків. А як інакше я могла вчинити? Що стосується звичайних зауважень з приводу того, що учень чи учениця сидять розсіяні і не роблять уроки або не слухають мої пояснення – ми отримуємо відповіді від батьків типу – як ти взагалі посміла ображати мою дитину, тощо.
Одна з моїх колег спіймала за руку дитину, яка носилася сходами, і сказала, щоб вона була обережнішою – а то лоба собі розіб’є. За кілька годин до школи з’явилася його мати і заявила директору, що колега побила її дитину. Крім основної роботи в школі, я так само займалася репетиторством. Один з моїх учнів часто пропускав заняття: то дні народ ження, то до зубного пішов і т.д. Я наполягала на тому, щоб ми заповнювали прогалини. Мене цікавили не rроші, а його знання. І ось одного разу я зустріла маму цього хлопчика і поцікавилася, як здо ров’я її сина.
Так вона вилупилася на мене, нічого не розуміючи: виявилося, що син брав у неї rроші, щоб заnлатити за додаткові заняття, ось тільки не приходив на них. А найголовніше те, що ця мати звинуватила в усьому мене: мовляв, не простежила. Вибачте, будь ласка: а що я мала робити? Їхати до їхнього дому, зустрічати хлопчика, а потім nроводжати назад? У мене звернення до всіх батьків учнів та учениць. Ви ж знаєте, скільки отримують вчителі у наших школах! Ви ж знаєте, як важко нам доводиться, тож ми змушені підробляти репетиторством. Навчіть своїх дітей елементарним правилам і манерам, звичайно, якщо самі їх не встигли розгубити.