Я можу з упевненістю сказати, що до своїх 32 років багато чого досяг: у мене була чудова кар’єра, своя квартира, машина і чимало rрошей на карті. Так як у фі нансовому плані все було добре, я вирішив, що можна вже й сім’єю зайнятися. Щоправда, саме з цим у мене були деякі nроблеми. У мене все ніяк не виходило завести сім’ю. Я не міг знайти свою «ту саму», адже всі дівчата насамперед цікавилися моїм фі нансовим станом, а на таких від носинах, я вважаю, сім’ю не збудуєш.
Якось один із моїх друзів, Валера, вирішив звести мене зі своєю подругою. Він сказав, що Ліза – дівчина цікава, розумна, красива і не така, як усі: rроші її не цікавили, вона звертала увагу виключно на добре серце в людини. У все це мені вірилося важко, але я вирішив все ж таки спробувати. З Єлизаветою ми довгий час спілкувалися телефоном. Вже після першої розмови я зрозумів, що весь день тільки й роблю, що думаю про неї. Вона і справді була дуже розумною та цікавою дівчиною. Після місяця спілкування телефоном я запросив Лізу до ресторану. Я сам довго готувався, довго підбирав піджак, уклав волосся вперше за пару років.
Я прийшов раніше і сів за наш столик, почав чекати на Єлизавету. Як тільки вона увійшла, у мене пропав дар мови. Ліза виглядала надзвичайно. Атласна сукня яскраво-червоного кольору ідеально прилягала на жіночних вигинах її тіла, а локони темно-русявого волосся підкреслювали гарний овал обличчя. Я вже був готовий стати на коліно перед нею, але тут Ліза підійшла до столу і сказала: – Жах, я думала, у 32 виглядають молодшими. З цими словами вона вийшла з ресторану, а я, сидячи за столом, розбився на дрібні уламки. Більше ніколи не ходитиму на побачення наосліп.