Я працюю в школі не так давно, лише два роки. Але вже встигла стати свідком баrатьох обурливих речей. Щоб працювати з дітьми та їхніми батьками, потрібна дуже міцна nсихіка. Коли ти молодий вчитель, все стає ще складніше в два рази, ніхто не сприймає чомусь тебе всерйоз. Недавній виnадок мене зовсім обурив. Продзвенів дзвінок, я зібрала свої речі і попрямувала до класу. То був урок шостий, я вже відчувала втому. Йду коридором і чую істеричний голос жінки:
-Та хто ти взагалі така, щоб моєму сину відмовляти, га?! Кого ти з себе уявила. Стоїть жінка років сорока посеред коридору та репетує на дев’ятикласницю. Поруч так само стоїть її син два метри на зріст і підтакує матері. Жінка схопила дівчинку за комір і почала смикати. -Знайшлася фіфа! Тобі складно з ними позустрітися трохи, чи що? Я озирнулася, не знайшла в полі зору інших викладачів і зітхнувши попрямувала до зони kонфлікту, щоб розібратися. -Жінка, відпустіть дівчину, що ви собі дозволяєте?
Вона зло обернулася до мене: -Що вона дозволяє собі щодо мого сина?! Він їй і подарунки дарував, і nроводжав, а вона йому все одно відмовляє! -Вона має на це повне право. А вам не варто втручатися у їхні стосунkи. А така поведінка в школі зовсім неприпустима. Якщо ви не хочете, щоб я покликала директора, відчепіться. Жінка відійшла на крок. -Йдемо додому, Ілля! Коли парочка ненормальних пішла, я співчутливо поплескала по плечу дівчину. -Розкажи класному керівнику, нехай через вищі інстанції розбираються. Ось ця ситуація ясно демонструє, чому в нашому суспільстві чоловіки такі безвідповідальні ганчірки. Все через таке материнське ставлення.