Про те, що я планувала весілля на осінь, сестра дізналася чи не найперша ще півроку тому. Звичайно, я її запросила на своє велике свято. Ми з нареченим самі за власний кошт вирішили влаштувати весілля. Чи не влазити в борги, не брати kредитів, не позичати у друзів. Усе самотужки копили. І ось потрібна сума зібралася. Ми старанно до цього готувались. Запрошення для друзів я надіслала за місяць до весілля. Але родичам сказала ще за півроку. Моя сестра мала бути важливою фігурою на весіллі, і вона мені заявляє, що не зможе прийти.
Чи бачите, rрошей у неї немає на подарунок. Але ж я не прошу від неї мільйони, тим більше знаючи її ситуацію. Сама сестра зараз не працює, сидить з дитиною вдома. Її чоловік заробляє небаrато, він простий роботяга. Але ж я попередила за півроку вперед, можна було з того часу підстрахуватись і почати збирати гроші. Я ж багато не прошу, суто символічно.
А приходити з порожніми руками – це також негарно. Все ж таки ми з нареченим зараз молодші за всіх наших братів і сестер і якось змогли накопичити на те, що для нас по-справжньому важливо. Тож сестра на мене образилася, нажалілася мамі. Сказала, мовляв, якщо у неї грошей немає, то я повин на була її все одно запросити за безкоштовно. На мою думку, це низько і дуже некрасиво. Якби в мене була така ситуація, то я вдала би, що захво ріла. Але не стала б ганьбитися своїм фі нансовим становищем і влаштовувати драми та істерики.