Тома була нормальною людиною. Їла м’ясо, уплітала молочні продукти, взимку ходила у шубі. Але, зустрівши і почавши жити з Тимофієм, раптом різко перепрофілювалася на вегетаріанку. Не їсть ні м’яса, ні яєць, ні молочних продуктів. Але це пів біди. Кожен по-своєму божеволіє. Хоче стати травоїдною – це її особистий вибір. Головне, щоб до інших зі своїм маренням не лізла. Так ні. Лізе, та ще й безпардонно. Коли у мене намічалися ті чи інші посиденьки із застіллям, то я спеціально, для неї та її кавалера, готувала рослинні страви, поважаючи їхній вибір.
Начебто, які nроблеми, їж, насолоджуйся. Так ні, Тома з Тімою заглядали у страви сусідів, і голосно і безпардонно обговорювали nроблеми вбивць. Тобто нас. Говорили, що ті, хто їсть м’ясо тварин – вбивці. Со ром на наші голови. На Тимофія та його слова мені начхати. Але Тома, для мене, стала еталоном лицемірства. Спілкування з нею не обмежувалося лише святковими застіллями. Але навіть у повсякденному житті вона примудрялася тим чи іншим способом втиснутись у розмову зі своєю аrресивною пропагандою.
Ми з подругами обговорюємо косметику. Залазить Тома. – Косметику випробовують на бід них тваринах! Мучають їх! Мені вона вже набридла зі своєю маячною агітацією, на пару зі своїм Тімою. Тож на свій день народження я вирішила їх не запрошувати. Навіщо псувати свято собі та гостям? У меню у мене передбачався шашлик, риба та інші “жахи вегана”. Без Томи з Тімою свято пройшло чудово. Наступного дня зателефонувала Тома і висловила свою образу. Я ж просто видала свою думку щодо її лицемірства, їх з Тимофієм повчань та невміння вести себе в суспільстві. – Поки ти нав’язуватимеш нам своє марення, ні бачити, ні чути тебе не хочу! – Сказала я їй наостанок.