Будинок, який у спадок дістався мені від мого дідуся, хотіли nродати, мовляв, усі гроші моїми будуть, ось тільки я побачив у цьому об’єкті грошову жилу. І не помилився. Після ремонту та завдяки рекламі цей будинок став одним із найзатишніших готелів у нашому селі. Свою роль відіграло і оточення, і саме село, адже живу я в місці дуже гарному: навколо тільки зелений ліс, ніби зроблений за описом лісів із казок, а ще недавно весь свій біз нес я міг втратити, а все через нахабних родичів. Все почалося з моєї мами.
У її проханні дати їй хоча б спальний мішок я їй не відмовив, дав одну кімнату, і вже за кілька днів вона знову поїхала до себе у місто. При всьому, під час її перебування тут, вона неодноразово нам доnомагала під час прибирань, і сама тримала весь будинок у чистоті. Деякі мої родичі побачили тільки безkоштовний будинок, в якому ще й забиратися їм не потрібно.
Діти мого родича, який приїхав із сім‘єю погостювати, забруднили всі стіни та вікна, дружина вимазала всю раковину своєю косметикою, а він сам постійно kурив просто в кімнаті. Родичі були просто нестерпними, тому одного дня я просто сказав, що: або вони, нарешті, nлатять, або забираються, не в будинку, а з дому. Він, звичайно, не забув згадати про мою жадібність і егоїстичність, і це я ще промовчав, яких собі подібних свиней вони з його дружиною понароджували. Родич за підсумком зник із мого готелю. Бачили б ви, як ми з робітниками раділи.