Алла Борисівна до своїх п’ятдесяти років не бачила сенсу свого подальшого проживання в столиці. Кар’єра вже п’ятнадцять років як зупинилася на щаблі заступника начальника відділу. Зарnлата неnогана, але накопичених коштів, для придбання свого житла в столиці, було недостатньо. А жити на пенсії в орендованій квартирі вона не хотіла. Тому нею і було прийнято рішення – звільнитися і повернутися в своє місто. Там, на свої заощадження, квартиру вона напевно придбає… – Вибирай будь-яку кімнату. – Запропонувала мати. Вона жила одна в трикімнатній квартирі. Алла вибрала кімнату поряд з маминої. – Навіщо тобі купувати квартиру?
Тут хіба мало місця? – висловила своє невдоволення мати. – Хочу своє. – Алла була дуже дружна з матір’ю. Але все ж… Ріелтор показав Аллі кілька квартир. Вона вже обрала житло, вже приступила до оформлення документів, коли подзвонила ріелтор, і повідомила, що в маминому будинку nродається двокімнатна квартира. Це був подарунок від долі. Придбала… Алла влаштувалася на роботу в міський Будинок культури. Спочатку їй було страաнувато. “Де я, і де культура?” – сумнівалася жінка. Але незабаром втягнулася. Досвід керівної роботи і тут виявився корисним. Перший же концерт, організований для літніх людей, показав, що Алла на своєму місці.
І сама вона буквально розцвіла, задоволена своєю роботою. Потім ще кілька заходів. Алла була на сьомому небі від щастя, відчувши себе потрібною і затребуваною… – Алла Борисівна? Доброго дня! – дзвонив її колишній безпосередній начальник. – Доброго ранку. – Андрій Мальцев пішов з фірми. Звільнилася хороша посада, із солідною зарnлатою. Ми відразу ж згадали про вас. Кому ще запропонувати, якщо не вам? Коли зможете приїхати? Що ви втра тили в селі? – Це місто. – Не важливо. Ми вас чекаємо. Дуже… Двадцять п’ять років вона чекала цих слів. Дочекалася. Але тепер вже сама не хотіла повертатися в неорганізовану столицю.