Нещодавно моїй мамі зробили невелику оneрацію на шлунку. Все пройшло добре, але у неї все ж таки вік, тепер багато ходити вона не може, так і після оnерації за нею догляд необхідний. Я перший час після роботи кожен день приїжджала до неї додому, але потім під вечір пізній поверталася до себе. Це було дуже незручно, у мене йшло багато часу і сил. Тому ми з чоловіком вирішили, що краще мамі пару місяців пожити в нас, щоб ми могли весь час за нею доглядати. Мама нікого з нашого під’їзду не знала, але швидко подружилася з бабусями на лавці. І ось стала з ними проводити щовечора. Як-то я повертаюся додому з роботи. А на мене так жалісливо дивиться сусідка.
-Бідна дівчинка, а по твоєму чоловікові не скажеш, що він такий. -Який такий? -Ну він у тебе такий жо pстокий. Трохи запізнишся з роботи – б’ є, суп несмачний – б’ є. -Що? Та що ви кажете? У мене прекрасний чоловік. -Не покривай його, твоя мама все нам розповіла. Потім я зустріла ще одну сусідку, вона мені всучила цілий пакет дитячих речей: -Ось забери собі. Моїм онукам вже маленьке, а твоїм якраз. -Спасибі, звичайно, але ми і не потребували. -Та як же не потребували? Не потрібно соромитися, якщо чоловік все забирає, то ми сусідками тобі допоможемо.
Я прийшла додому і влаштувала допит мамі з чоловіком. Виявилося, що моя мама розповідала якісь небилиці, фантазувала для моїх сусідок. -Просто всі розповідають цікаві історії про життя своїх дітей та онуків. А у вас все стабільно, тихо і спокійно. -Тому ти вирішила сказати, що моїм дітям надіти нічого і чоловік у мене ненормальний?! -Ну трохи приврала… -Мама, ти все набрехала, тільки не розумію, заради чого? Я змусила маму піти і розповісти сусідкам всю правду. Але вони усе ще з побоюванням дивляться на мого чоловіка.