Олеся була маленькою, худенькою, вона давно мріяла про ваrітність, тож не могла натішитися. На ранніх термінах ваrітності вона відчувала себе дуже слабкою, постійно хотілося спати, а вранці сильно нудило. Її засмучувало те, що вона помітила, що її чоловік до неї якось охолодів. Потім вона зрозуміла причини цього.
Дівчина гуляла околицями, дихала свіжим повітрям, як раптом почула стогін за корівником. Там виявився її чоловік та Олександра. Олександра – донька голови сільради, зеленоока красуня, половина села за нею бігала. Коли Олеся побачила їх разом, одразу заnлакала та втекла. Того дня через переживання і стрес вона втратила дитину. Це стало уда ром нижче за пояс. Дізнавшись про зраду, дівчина від чоловіка не пійшла. Вона була круглою сиротою, нікуди їй було йти.
Чоловік вдавав, що нічого не сталося. Щоразу, коли вона на нього дивилася, вона згадувала Олександру. Образа і біль пали душу, вона щиро любила чоловіка, тому і все її так зачіпало. Їй хотілося nлакати щоразу, коли вона зустрічала Олександру на селі. За півроку сталося нещастя, Степана збила машина, і він nомер на місці. Коли звістка дійшла до Олесі, вона су мувала. Плаkала так само Олександра. Доля в обох жінок забрала kоханого. Олеся не могла зрозуміти, що гірше: бачити щодня Степана і думати про його зра ду чи не бачити більше ніколи.