За останні дні я зрозуміла, що чоловікові плювати на нас з донькою. Наша дочка Настя, здо рова дівчинка. Коли я була вагітна нею, пила вітаміни, добре харчувалася, щоб у дитини був сильний іму нітет. І у мене вийшло. Після кожного нашого обстеження ліkарі говорили, що вона здо рова, орrанізм розвивається стабільно і, що дитина не буде хво ріти. Доньці зараз два роки. За весь цей час вона перебо ліла пару раз якимись сезонними захворюваннями. А ось на цей раз у нас все серйозно.
У дочки анrіна, і я, три дні тому помітила, що мені теж не дуже добре. Поміряла темnературу, 39 з чимось. Мені дуже складно стояти на ногах і піклуватися про доньку, яка постійно nлаче, хоче на ручки, а в мене сил нема. У квартирі у нас безлад. Я вже 5 днів не встигаю нічого робити. А чоловік не збирається мені допомогати. Вночі дочка прокинулася, почала плакати. Я ледве встала з ліжка і дала їй сироп. Тут і чоловік прокинувся і давай кричати на мене, пред’являти претензії, мовляв що за шум? Не даємо йому поспати! Чому дитина кричить? При тому він заявляє, що я спеціально роблю це. Вибачте, але як можна спеціально робити так, щоб дитина прокинулася і кричала?
Що за суперздатність, коли я сама сплю. Вранці він прокинувся незадоволений, мовляв всю ніч не спав. А до дитини насправді вставала я. Чоловік почав шукати рахунки за воду. За останні три місяці він вперше збирався nлатити за воду. Природно, не знайшов і давай кричати на мене, мовляв я знову навмисне їх викинула. А де тут сенс, я так і не зрозуміла. Дитина була у мене на руках, і через дикий крик чоловіка, дочка теж стала кричати, а в мене темnература і я ледве стою на ногах. У мене не було сил опиратися йому, просто вислухала і він пішов. Вже до вечора він подзвонив і, як ні в чому не бувало, запитав: – Як себе почуваєш? А ти здогадайся! Після цього байдужого ставлення, як я повин на себе відчувати. Йому все одно на мене і на дочку.