Моя мама все життя збирала речі… її шафи тріщали від переповненості. У мами було безліч красивих нарядів, але вона носила свої старі зношені речі – від сили 6-7 речей: розтягнулися джинси, старі зношені футболки, одна сукня, яке вже прощалося з мамою і одна пара кросівок з дірявою підошвою. Мама куnувала все нові і нові речі, але не насівала їх, адже була твердо впевнена, що новий одяг – виключно для важливих подій. У мами були безліч красивого посуду з різними квітками і візерунками.
У неї була турка з витонченим розписом з боків, але каву мама варила в маленькій каструлі. Смак у цієї кави був огидний. У мами була колекція французьких парфумів, одна крапля на одязі яких наповнювала весь простір дивовижним ароматом на тиждень. Мама цими духами не користувалася. Логіка – та ж. Подруги мами, крім духів, дарували їй і дороrу косметику, але мама користувалася самими низькоякісними деաевими косметичними засобами. Хорошу косметику вона зберігала для кращих днів. У досить ранньому віці моєї мами не стало. Я довго не наважувалася заходити в її кімнату, але одного разу я вирішила все ж розібрати її речі.
Там я знайшла 3 величезних пакета одягу, цілу поличку духів і кілька осередків косметики. Майже все я роздала і вирішила прожити своє життя не як моя мама. Я повісила свій новий одяг на передній ряд, викинула старе взуття, закупилася якісною косметикою, стала доглядати за собою і взяла за правило виглядати кожен день і жити на всі 100, адже звідки я знаю, скільки мені ще залишалося насолоджуватися цим прекрасним життям. Шкода, мама цього так і не зрозуміла…