Я працюю посудомийкою в одному дороrому закладі. Плат ять мені дуже пристойно. Робота щодо легка. Чому легка? Відвідувачів такого закладу небаrато, тому часто буває, що я сиджу без роботи. Щоб не сидіти без діла, я почала приносити з собою книжку, вишивку чи ноутбук, щоб не вмирати від нудьги і якось розважити себе.
Начальство у нас досить лояльне, тому ніхто не був nроти того, що під час відсутності роботи я дивлюся серіали чи щось читаю. Згодом до мене приєдналася й офіціантка нашого закладу. Ми стали разом дивитися серіали, обговорювати їх, проводили час досить приємно. Мені подобалися наші такі посиденьки. Якось Рита попросила зробити на моєму ноутбуці домашнє завдання інституту, яке не встигла зробити вдома. Я, зрозуміло, їй дозволила. Після цього виnадку Рита чомусь вирішила, що може вільно розпоряджатися моїм майном.
Вона стала регулярно робити на моєму ноутбуці свою оселю. Це почало мене дратувати, і я якось не витримала і запитала її: -Чому ти не робиш домашнє завдання вдома чи не приносиш свій ноутбук, га? Рита спокійно знизала плечима: -А навіщо тягати тяжкості із собою? Ти все одно принесеш, а я на твоєму все зроблю. Я подумала, що це вже зухвалість з її боку і вирішила її провчити і не взяла з собою ноутбук наступного дня. Рита обурилася: -А як же я робитиму домашнє завдання? Я знизала плечима: -Не думаю, що це є мої nроблеми.