Моє весілля з Данею пройшло просто чудово. Не було такої пишної урочистості, але посиділи з рідними та близькими ми дуже добре. На весіллі нам набажано багато слухняних діток, і цим ми, власне, з чоловіком і зайнялися після весілля. Ось тільки нам не пощастило по-великому. Перша вагітність закінчилася тим, що я втра тила дитину, і після цього я більше не змогла заваrітніти. Тоді я впала у відчай, не бачила більше сенсу у своєму існуванні, і тільки чоловік зміг мене вивести з цього стану, запропонувавши ідею вси новити чи удо черити дитину.
Мені ця думка здалася чудовою. Ми пішли в дитбудиноk, і після пари хви лин розмов з різними дітьми, я знайшла одну дівчинку, яка була схожа на маленьке янголятко зі світлим волоссям і величезними оченятами, білою шкірою і з такою безневинною усмішкою. За її словами, вони від самого народження були тут і завели вже багато друзів, але не були проти нових батьків. Я не звернула увагу на те, що вона говорила в множині, вірніше, подумала, що вона через вік говорить про себе в множині і незабаром поговорила з вихователькою про те, що хочу удо черити саме її.
Ось тільки несподіванка сталася, коли я сказала про це тій дівчинці. Вона сказала, що добре, і мені треба познайомитися з усіма ними. Взявши мене за руку, повела кудись, і побачене далі, не можна було описати ніяк по-іншому, як справжнісіньке диво. Це було ще двоє дівчаток, які теж були схожі на неї – такі ж янголи. Мої очі навіть засльозилися від їхньої незвичайної краси. Дівчинка сказала, мовляв, чи я візьму їх усіх, чи нікого. Це були трійнята. Загалом, незабаром ми з чоловіком разом стали багатодітними батьками трьох янголят.