Коли чоловік повідомив, що його мати переїде до них, Вероніка була дуже незадоволена. До цього вона з Антоніною Петрівною не спілкувалася, бачились лише на сімейних святах. Жінка вона була проста, сільська, п’ять класів освіти. Вірі вона була просто нецікавою. Але Антоніна Петрівна була вже старенька і сама не справлялася, тож син вирішив її забрати до себе. Віра дуже довго бурчала. -Чому твій брат її не забере? Через неї нам треба буде потіснитися. -Брат живе у двокімнатній квартирі, у нас більше місця.
-Але тоді Каті доведеться переїхати до Петра. Вони вже дорослі! Чому вони мають жити разом. Чоловік жодних заперечень не приймав, він уже вирішив. Катя спокійно відреагувала на переїзд бабусі та на те, що кімнату доведеться поступитися. Петро був однієї думки з матір’ю: -Я не хочу жити з Катею! Я більше не зможу запрошувати друзів. Бабусі обов’язково до нас переїжджати? Однак все вже було вирішено. Коли Антоніна Петрівна переїхала, Вероніка всіляко демонструвала свекрусі, що та тут зайва.
Вона спеціально голосно сkаржилася подругам телефоном, щоб бабуся чула. Звісно, їй було дуже приkро. Вона nлакала у кімнаті. Катя з бабусею одразу потоваришувала. Бабуся вміла в’язати чудові речі. Вона Каті зв’язала сукню. Усі у школі їй заздрили. А ще Антоніна пекла пироги найсмачніші. Вона намагалася Вероніці не попадатися на очі, щоб не дратувати. Але скоро Вірі стало со ромно, що вона так nогано поводилася з такою доброю жінкою.