Одного спекотного вечора місто було майже порожнім. Була така спека, що всі поспішали до своїх кондиціонерів. Всі поспішали додому, але пара Діми та Марини міцно трималася за ручку і намагалася бути якомога ближче один до одного. – Виходить, ти мене проміняв на неї? – До пари підійшла дівчина і схопила Діму за руку. Її блакитні очі були сповнені сліз. – Дівчина, ви, напевно, переплутали мене з кимось, – злякано промовив Діма, спантеличений реаkцією супутниці. В очах дівчини був біль. Вона не стримувала своїх почуттів.
Їх помітила любопитна продавчиня магазину та підійшла до них. Вона співчувала їй і готова була висловити хлопцеві все, що думала про сучасну молодь. – Марино, це якась помилка, запевняю, – сказав Діма і обійняв свою дівчину ніби як нічого і не було. – Як не знаєш? Може ти і Світлану не знаєш? – сказала дівчина. – Ще й Світлана є? – Запитала здивована старенька. — Це наша дочка. Їй два роки. Діма, я вірила тобі, – сказала Марина. Діма був злий. Він не розумів у чому річ. Зумів, нарешті, вмовити kохану дівчину на побачення, а тут ця “брошенка”. – Гаразд, поговоримо потім. А зараз, давай підемо звідси, – прошепотіла Марина, дивлячись Дімі у вічі.
– Люба, я клянуся, цю дівчину я не знаю, – сказав Діма. Через цю фразу продавщиця була готова розірвати Діму на частини. – Гаразд, перестань. Ти прикидаєшся? – сказала Марина. – Я так nогано граю? – спитала дівчина і прибрала руки від обличчя, – а я думала у мене добре виходить. – Що? Що тут відбувається? – Діма все ще не розумів. – Вибачте. Я акторка. Збираюся вступати до театрального, от і тренуюсь на перехожих. Просто ви перша пара, яку я зустрічала у цю спеку. Вибачте, це мрія мого дитинства, я намагаюся її здійснити. Продавщиця, бурмотячи щось собі під ніс, попрямувала до свого магазину. Діма та Марина пішли заїсти свій стрес морозивом, а юна актриса пішла шукати інших “жертв”.