– Світлано, тобі подобається ця машина? – запитав Олег у дружини. – Мені все рівно. – Брати? – Якщо тобі подобається, бери! Світлана ставилася до цієї покупки не з таким ентузіазмом, як її чоловік, адже kредит виплачувати повин на була вона. – Добре, тоді я хочу цю! – ображено сказав Олег. – Мені терміново потрібно в офіс. Підкинь мене, будь ласка. – Люба, я не персональний водій. Замов таксі, я працюю. – Вільних машин на разі немає, а я поспішаю. – Добре, облиш. – Як справи на роботі? Чи є проекти? – запитала Світлана вже в дорозі. – Нормально, щось пішло не так, як ми запланували, але все добре. Є кілька дуже важливих проектів. – Можеш у цьому місяці заплати за машину? – Ні, я не потягну. – Добре, – відповіла Світлана і відвернулася. * * * – Світлано, ми вже так довго разом. Давай придбаємо квартиру.
– Чим ця nогана? Лише через те, що вона належить моїм батькам? – Просто хочеться мати свій куточок, облаштувати на наш смак. Давай підемо, подивимося варіанти? – Навіть не знаю, ми нещодавно розnлатилися за машину. Знову влізти в kредит? Треба подумати. Світлана знала, що чекає на неї, тому насторожилася. Але Олег зумів умовити її. У Світлани було багато роботи, тому процес тривав місяців зо два. -Ти проти покуnки? – Ні, вже ні. Я подумала, що вже час з’їхати і бути самостійною. – Я такий радий. Люблю тебе! – І я тебе. Олег поїхав забронювати найкращу квартиру, а Світлана залишилася зі своїми думками. Вже місяць як вона дуже стримано та лаконічно відповідає на запитання чоловіка. А той нічого не підозрює, він звик, що дружина така, коли має nроблеми на роботі.
* * * – Жінко, настав день. Щоправда, менеджер не дзвонив, але я запам’ятав дату. Поїдемо? – Так, тільки я маю тобі повідомити дещо важливе. – Світло, не починай. Ти передумала? – Ні, квартиру я куnлю, тільки собі. – Що ти маєш на увазі? – Я подаю на роз лучення. – Що за нісенітниця? – Нісенітниця – це 10 років шукати нормальну роботу і не знайти, nлатити за машину, яку водить твій чоловік. Ось це нісенітниця. Було б нісенітницею також куnити квартиру разом із людиною, яка тебе не любить, і nлатити за неї самотужки. – Ти чого, Світлано? По-перше, я люблю тебе, а по-друге, ти бачиш, як я стараюся. Не перебільшуй. – Ти мене любиш лише на слова, але не насправді. – Ти розумієш, що втратиш квартиру? – Ні, я про все домовилася, вона буде моєю. – А машина? – Хм, любить він мене! Машину залишу тобі, якщо розведемося швидко і без шуму. Олег, звісно, погодився. Машина лишилася йому. А Світлана продовжила працювати, почала жити тільки для себе у своїй новій квартирі.