Після закінчення інституту я познайомився із однією дівчиною. Вона була дальньою родичкою одного мого приятеля. Олена навчалася у музичному училищі, хотіла стати співачкою. Ефектна дівчина з ангельським голосом відразу запала мені в серце. Я її дуже любив, нікого навколо крім неї не бачив. Здавалася найкращою дівчиною у світі. Ми зустрічалися три роки, потім одружилися. Олена закінчила училище, вступила до інституту. Я тоді знайшов прибуткову роботу, отримав можливість утримувати сім’ю.
У нас у шлюбі наро дився син, якого ми назвали Матвієм. Коли хлопчику було рік, Олена почала див но поводитися. Вона все частіше пропадала в університеті і забороняла мені проводити її. Вона казала, що просто затримується в університеті, бо репетирує. Якось я вирішив їй влаштувати сюрприз і відвідати її. Тільки в аудиторії застав з іншим чоловіком. Після цього не міг nродовжувати з нею стосунки. Я попередив, що маю намір забрати дитину. Тільки для цього нічого не встиг зробити.
Олена наступного дня вона поїхала разом із дитиною до родичів закордон. Я намагався її знайти і повернути дитину, але всі мої спроби виявились безуспішними. Я не з помсти це хотів зробити, просто не уявляв життя без сина. Згодом я просто змирився, але перед цим було безліч невдалих спроб. Потім познайомився з Веронікою. Вона дуже дбайлива. Ми з нею побралися, у нас з’явилася дочка. На останньому курсі магістратури Юля запросила до нас додому хлопця, щоб познайомити. Пройшло багато років, але я впізнав у ньому свого рідного сина. Ситуацію пояснити дітям непросто. На щастя, вони поставилися з розумінням. Звичайно, весілля провалилося, але згодом і син, і дочка знайшли своє щастя.