Я вчитель німецької мови, але також чудово володію англійською, довго жила за кордоном. Давайте розповім свою історію. У моєї мами є подруга, яка працює нянею. Я була знайома з цією сім’єю, тому що консультувала їх, в який табір краще віддати дитину влітку. У цій сім’ї двоє маленьких дітей, і тут у їхньої няні сталося горе, і їй довелося поїхати. Але відпустили її за умови, що вона знайде когось замість себе. Вона попросила доnомоги – і я з радістю погодилася. Батьки були тільки раді, адже я ще навчу дітей мови. І ось я стою біля порога.
Спочатку все було чудово: великий та гарний будинок, діти грали та сміялися, а ввечері з радістю зустрічали батьків. Але я почала помічати, що діти знають усьому ціну: яку сукню, за скільки придбали батьки. Це мене здивувало, але я подумала, що швидше за все батьки вчать цінувати гроші та чужу працю. І тут стався випадок, який все розставив на свої місця. Батьки подарували їм по гаманцю, а дівчатка, замість зрадіти, насупилися, що він не брендовий, на що мати відповіла, що подарунок привезений із Парижа.
Старша донька з гордістю взяла подарунок і демонстративно пройшла повз нас. А за кілька днів після цього випадку дівчинка перестала мене слухатися. Я звернулася за порадою до своєї знайомої, і вона, не дивуючись їхній поведінці, порадила мені ставити дівчаткам ультиматуми, що в принципі подіяло, і я змусила їх слухатися мене. Мені було не до вподоби таке спілкування з ними, адже гарний вчитель так не чинитиме, але, як я помітила, батьки виховували їх так само. Дівчатка росли жа хливими маніпуляторами, і всьому довкола знали ціну. Що було дорожче, те й відігравало для них ключову роль, а що ні – не мало цінності. Ось таке порочне коло в такому ранньому віці.