Руслан заявив матері, що одружується. – Ти сам ще дитина. Руслан був упевнений в собі. – Руслан, але навіщо так скоро одружуватися? – Олена чекає, мама. Ларису переповнювали суперечливі емоції, хоча вона ще навіть не познайомилася з нареченою сина. – Лена, хто вона і звідки? – Олена з цього району, — визнав син, – вона чудова, мама, я її люблю. Олена увійшла в квартиру з побоюванням. Батько Руслана Олег дивився на передбачувану невістку з байдужістю. Він пішов у своїх справах. Чи буде весілля? У цьому немає необхідності, — відповіла Олена. – Хороше. Де ви будете жити? Руслан здивовано запитав у мами: “Де? Тут, звичайно”. Олена увійшла на кухню в коротких шортах.
Олег снідав. Несвідомо він весь час поглядав на невістку. Одного разу по телефону Лариса почула, як невістка сказала: “На кухні їдять тільки покоївки”. Вона відчувала сильну неприязнь до Олени. Ночами Олег все частіше ігнорував Ларису. У жінки було відчуття, що вона – прислуга у власному будинку. Народилася дівчинка. І Лариса тут же відпустила невістці всі її проступки. Дівчинка сильно кричала: – Олена, ти що, не чуєш? – Нехай дівчинка звикає до свого розпорядку. Лена каже своїй приятельці: – Мені соромно за чужу дочку через те, якою матір’ю вона стала.
– Лариса, ця дитина зовсім не дає мені спати, – каже Ларисі її чоловік. Вона прокидається ночами, щоб відвідати онука. Олена занадто зайнята собою, щоб доnомагати з домашніми обов’язками. – Я повин на займатися спортом. Увечері невістка йшла одна, і на наступний вечір те ж саме. Вечорами Руслан відпочиває вдома. – Руслан, поговори з Оленою. – Що я можу зробити, якщо вона мене не слухає? Лариса потайки зробила тест. Онук-чужа людина. Вона нікому нічого не сказала: “Я не віддам їй онука”. Лариса сіла на диван і заснула. Її розбудили голоси. Ну, чекай, Олег! Лариса помітила в передпокої чоловіка і невістку.