Галина вийшла заміж, наро дила сина. А коли синові виповнилося два роки, роз лучилася. Розлюбила? Та ні, ніколи особливо й не любила. А чому заміж виходила? Так всі виходять, і я вийшла. Ось так. Куди всі, туди і я. Як би то не було. Чоловік повернувся до матері в село, а Галина залишилася жити з сином в успадкованій двійці. Виховувала сина одна, алі менти від чоловіка були мізерні, і часом їй доводилося працювати на двох роботах, щоб прогодувати сім’ю. Син виріс, для ВНЗ у нього знань не вистачило, а на nлатне відділення засобів не було.
Вивчився на водія, влаштувався на роботу. А вдома тільки й робить, що сидить за комп’ютером. Але зате тепер син працює. Сяк-так забезпечити себе може, і Галина вирішила облаштувати власне життя. Але якщо вона знайде собі чоловіка, то куди того приводити? Тому спершу вирішила одружити сина на дівчині з квартирою. Стала шукати варіанти. Але тут син привів додому дівчину, і сказав, що буде жити з нею. Галина влаштувала скан дал – ніяких дівчат в моєму будинку. Дівчина образилася і втекла. А мати переключилася на сина, мовляв, все життя тебе годую, ти мені не потрібен, такий же невдаха, як і твій батько.
Хоча справедливості заради треба сказати, що зарnлата сина не поступається зарnлаті матері. Син образився і поїхав до батька. Галина зраділа і з подвоєною енергією стала шукати собі чоловіка. Знайшла. Але тут, як на зло, додому повернувся син. За законом має право. Він тут прописаний. Природно, “чоловікові” Галини така справа не до вподоби. Він напевно теж шукав наречену з квартирою. А тут “причіп” у вигляді дорослого сина. І теж пішов ображений. Ось так і живуть мати з сином. Він не може одружитися, тому що мати проти. Мати не може влаштувати власне життя, тому що ніхто не хоче жити з дорослим пасинком. Ось такий глухий кут.