Штамп у паспорті абсолютно нічого не гарантує. Я завжди так вважала, але мій чоловік вважав інакше і мені спокійно зра див. Наші стосунkи не були зареєстровані і тому мій чоловік вирішив, що має право зрад жувати. Познайомилися ми виnадково та сподобалися один одному. Вирішили жити разом, але не реєстрували офіційний шлюб. Жили щасливо. Він класний хлопець: веселий, із почуттям гумору. Мені дуже подобалося наше життя! Я була просто щаслива! Не треба нікуди ходити, мій kоханий завжди поруч, ще й вечірки можна влаштовувати хоч щодня!
Роки минали, але одружуватися він не пропонував. Я чекала. Мені хотілося гарного весілля, але думала, що свідчення про шлюб нічого не означає. Важливе його ставлення до мене. А він, мені здавалося, мене любить. Але з’ясувалося, що тільки здавалося. Після двох років з початку спільного життя я дізналася, що мій чоловік зрад жує мене. Було боляче, прикро. Але найприкріше те, як він виправдовувався. Чоловік вважав, що не пови нен бути вірним мені, якщо немає штампу в паспорті.
Це давало йому волю. Я була приголомшена. Ну як це розуміти? Це ж підла зра да. Він, напевно, боя вся брати відповідальність на себе, тому й не хотів одружитися. Він знав, що змінюватиме. За натурою , мабуть , такий. Адже здавався люблячим, порядним, відповідальним. Але я помилилась. І тепер не можу собі пробачити. Але ж друк у паспорті теж не гарантія вірності. І він міг би змінити у будь-якому разі. Чи не так? Я впевнена, що чоловік ніколи не зра дить жінку, яку кохає. Значить , він мене просто не любив – і все. Але я його люблю і не знаю, як відпустити. Або вибачити і жити далі, але чи зможу?