Нині я переживаю важкий період. Коли мої батьки дізналися про народження онука, я знала, що вони не погладять мене по голівці. Але я і в думках не могла уявити, що вони зречуться мене. Два роки тому я переїхала до іншого міста. Моїй знайомій запропонували роботу, і я вирішила поїхати з нею. Я мала намір подорожувати світом. Разом ми винайняли квартиру. Вона мала важливу роботу, тому її не було цілий день. Я влаштувалась секретарем. Моя робота була приємною та простою.
Для загального розвитку я пішла на мовні курси, де познайомилася із привабливою молодою людиною. Я почала жити зі своїм хлопцем. У той момент мені здавалося, що я найщасливіша людина на планеті. Я дізналася, що скоро стану мамою, і коли я повідомила про це свого хлопця, з’ясувалась, що він уже одружений і не збирається роз лучатися. Як я могла прогаяти той факт, що у мого хлопця є дружина. Вона працювала за кордоном та проводила дуже мало часу вдома. Я не збиралася відмовлятися від дитини тільки тому, що вона не потрібна її батькові. Час, що залишився до nологів, я намагалася заробити якомога більше грошей, щоб мати можливість утримувати дитину.
На щастя, подруга запропонувала забрати мене до себе та жити разом з нею. Я народила хлопчика. Я боялася повідомити батьків, що у моєї дитини немає батька. Вони вважали, що досі в мене все було добре. Але зрештою я вирішила розповісти їм правду. Вони вигнали мене з дому. Вони сказали, що я їх зганьбила. Мій брат узяв мене до себе. Він доnомагає мені у всьому. Однак нещодавно він сказав мені, що мої батьки мають намір позбавити мене спадщини. Як же мені тепер діяти?