Я дружина люблю, але він в основному відсутній вдома. У нього просто робота така, його часто дуже відправляють у відрядження по всій країні. Він пови нен бути присутнім на будівництвах, які організовує його компанія. Виходить, що більшу частину часу я проводжу з його мамою. Ми живемо з нею з самого початку нашого шлюбу. Вона тоді втратила свого чоловіка, їй було самотньо. Я була проти, але мене переконали, що ущемляти не будуть. Свекруха протрималася півроку, потім почався тотальний контроль мого життя.
Мене навіть батьки так не контролювали як вона. Варто мені затриматися в магазині на десять хвилин довше звичайного, і починається допит з пристрастю. Вона ще й чоловікові моєму дзвонить і доповідає. Лідія Іванівна ще та пліткарка. Весь під’їзд в курсі того, що в нашому будинку відбувається. Синові чотири роки, він в садок ходить. Свекруха не проявляє до нього ніякої уваги. Коли я воджу його в садок, бачу, як тата дітей за руку водять в сад. Не можу залишатися байдужою до такого.
Розумію, що дитині дуже важливо батьківське виховання. Чоловік приїжджає всього на тиждень, а виїхати може на кілька місяців. Коли Сергій приїжджає, свекруха зовсім божеволіє і поводиться дуже егоїстично. Не дає мені з чоловіком ні хвилини побути на одинці. В останній раз вона і зовсім прикинулася хворою, щоб чоловік поруч з нею ночував. Я втомилася від цього. Я люблю Сергія, але навіть коротким часом не можу насолодитися, коли він з нами. Я розумію, що він працює для нас. Але у нас якась неправильна сім’я. Я неначе заміжня за свекрухою. Чи потрібна така сім’я взагалі?