Раніше, коли я слухав історії про те, що через багато років батько дізнається, що виховував чужу дитину, що його син або дочка від іншого чоловіка, але вони все одно приймали рішення залишитися з сім’єю-то ми з друзями вважали таких чоловіків безхребетними. Це ж наскільки потрібно залізти під каблук, щоб погодитися виховувати дитину, яку дружина від іншого мужика нагуляла.
Але зараз така історія трапилася зі мною. Дружина мені у всьому зізналася. Дочка мені не рідна. Але я ніяк не міг зрозуміти, коли вона встигла мені зра дити, адже всі ці 6 років, що ми жили разом, у нас було все ідеально. Виявилося, що дружина вже була ваrітна, коли познайомилася зі мною, а потім все так швидkо закрутилося, що я і подумав, що дочка моя. До дівчинки за 6 років я дуже звик, навіть полюбив. Але новина про те, що це не моя дитина перевернула в мені все.
Я більше не можу сприймати дитину, як рідну. Адже я ніколи не полюблю її так, як якщо б вона дійсно була моєю донькою. Я переїхав від дружини, не можу перебувати в квартирі з людиною, яка могла мені так на хабно брехати стільки років. А зараз я задумався про саму дитину. Якого їй зараз, адже ми дорослі і все розуміємо. А для неї просто був тато, і ось він різко зник. Напевно, я егоїстично чиню по відношенню до неї. Я вирішив, що буду раз на тиждень бачитися зі своєю падчеркою. Дружина сльо зи ллє, просить, щоб я повернувся, просить вибачення. Але я поки не можу цього зробити, я її не те, що слухати, а навіть бачити зараз не можу.