Нещодавно чоловік запропонував з’їздити до родичів на дачу на місяць влітку. Я kатегорично відмовилася, зараз розповім, чому. Справа в тому, що в минулому році ми поїхали на дачу на місяць, але я протрималася лише тиждень, і після цього вирішила більше з родичами чоловіка не спілкуватися. А все було так… Ми приїхали на дачу, і мене свекруха відразу припахала до роботи в городі. Я ніколи з землею не працювала, тільки трояндочки у мами на дачі садила, а так і поняття не мала, як, що і куди. Попрацювала я в той день аж до вечора, а ввечері поласувала смачним домашнім пирогом, і всі лягли спати, так як ми всі були страաенно втомленими.
Начебто, все було неnогано, але в наступний день почався лютий жа х. Вранці зовиця запропонувала своєму чоловікові, саме чоловікові, не нам обом, поїхати з ними на річку, а мені вона сказала чекати вдома, так як, за її словами, вони збиралися вибрати місце, щоб потім поїхати туди разом. Мені це все не зовсім сподобалося, але що я могла вдіяти. Вона вже умовляла мого чоловіка залишити мене, адже мій казав, мовляв, без мене нікуди не поїде. Ага… теж мені. Йому тільки одне слово сказали- «рыбалка», він відразу бігом заліз у машину, помахав мені ручкою і сказав, що вони скоро повернуться. Повернулися з тільки під вечір, відпочилі, засмаглі, а я і не помітила, як ці 5 годин пролетіли, бо була зайнята городом і готуванням вечері. Наступного дня історія повторилася.
Вони все не могли знайти це чортове місце для пікніка. І в наступний день те ж саме. На четвертий день, коли я знову залишилася вдома одна, я зібрала речі і лягла в ліжко – погортати соцмережі, скоротати час, щоб скоріше лягти спати і наступного дня рано-вранці встигнути на поїзд. Коли наші веселуни повернулися, і хотіли, як звичайно, своїми задоволеними пиками скиглити, мовляв, вони все обшукали, а зручних місць не знайшлося, помітили, що їжі на кухонному столі немає. Свекруха почала мені пред’являти, мовляв я, така безсовісна, весь день на боці лежала, а потім додала, що, цитую, ці міські (вона мала на увазі саме мене) взагалі нічого не вміють, від них толку як від німого пса. Я навіть сперечатися з нею не стала. Пішла, легла спати, а рано вранці повернулася додому, як і планувала. Чоловік повернувся в наступний день, вибачився, і начебто на цьому і закінчилася вся історія. Однак зараз, коли чоловік знову збирається витягати мене з собою на дачу, він цього вже не дочекається.