Кілька місяців тому ми з чоловіком удочерили дівчинку. Були впевнені, що зможемо стати хорошими батьками. На жа ль, ця думка була помилковою. Ми зібрали всі необхідні документи і поїхали в дитячий будиноk. На наступний день забрали Софію до нас додому. До цього ми з Антоном зробили гарний ремонт в дитячій кімнаті. Куnили дівчинці багато нових іграшок і одягу. Спочатку все було добре. Через час, Софія почала вести себе просто огидно. Все було жа хливо. Нам з чоловіком було дуже важко і складно, але ми сподівалися на краще.
Однак наші очікування не виправдалися. Дівчинка не хотіла нормально харчуватися. Вона хотіла піцу, гамбургери і все в цьому роді. Я намагалася відповідати її вимогам, готувала різноманітні обіди. Софія викидала все це на підлогу. Дівчинка ламала іграшки, малювала на стінах, різала одяг. Шпалери прикрасила олівцями, а підлогу обмазала пластиліном. Вона могла прокинутися рано вранці спеціально для того, щоб взяти каструлі і гриміти на весь будинок. Хотіла таким чином розбудити нас усіх. Софія робила все, щоб вивести мене з себе. Вона дивилася на мене дуже шкідливим і дорослим поглядом.
Коли я сердилася на неї, вона просто дивилася у стелю і нічого не говорила. Тепер я зрозуміла, чому відмовилися від дівчинки вже три сім’ї. Це було нестерпно, хоч у дівчинки не було жодних nсихологічних проблем. Я намагалася зібратися з силами і заспокоїтися. Сподівалася, що вдасться щось змінити. Ми навіть зверталися до дитячого nсихолога. Однак з кожним днем ставало все гірше і гірше. Минуло півроку, і наші нер ви здали. Ми з чоловіком після довгої розмови прийняли рішення повернути дівчинку в дитбудиноk. Тепер відчуваємо себе просто жа хливо. Ніби ми обдурили дитину і зра дили її. Але ми не могли вчинити інакше. Що б ви зробили на нашому місці? Важко впоратися з прийомною дитиною?