Марина на вихідних, як завжди, хотіла випрати речі. Взяла брюки Слави, хотіла і їх випрати теж, залізла в кишені, може там дрібниця, а там коробочка, відкрила її, а там золоте кільце. Мимоволі думки самі полізли в її голову: -Що? Слава таки вирішив одружитися зі мною, боже і з розміром навіть угадав. — Дівчина розпливалася в посмішці. Вона завжди мріяла вийти за нього заміж, а він з усього, що колись міг пропонувати, запропонував з’їхати і жити разом. Статус співмешканців не дуже подобався Маринці. Ну а що? Всі подруги давно одружені з дітьми. А Славі спробуй тільки про це не те що сказати, натякнути не можна!
Він відразу ж починав нepвувати, лаятися, мовляв: «Не тисни на мене!», «Що тебе зараз не влаштовує?», «Обов’язково прямий штамп ставити, без цього всього прям не можеш?» І він би так і їздив до неї так, поки Маринка сама не натякнула йому на 5 рік «зустріч», що може до нього переїде. А запропонував він ніби сам, ну так виглядало, що Маринка все зробила акуратно. І ось Славік повернувся після роботи додому, одразу подався до кімнати, перевіряти штани. Марина спостерігала все збоку: — Щось шукаєш? — Та там у кишені, коробка боса мого лежить. Марині взагалі не сподобалася така відповідь її хлопця.
У результаті через тиждень у кафе до неї підсіла жінка, і розповіла їй всю правду, що обручка, це все-таки Слави, але ніяк не його боса. І що цей перстень Слава подарував цій жінці. Прикро їй було чути, адже вона була з ним уже 5 років. Вона йшла додому в cльօзax, її коханий чоловік зрадив її, колись він клявся їй вічного кохання, виходить збрехав… Вона зібрала речі і поїхала до батьків. Він їй ніколи не зателефонував. Згодом Марина таки зустріла свою долю. Вони одружилися. Зараз Марина з Женею виховують близнюків, і вони чекають на третю дитину. Пара щаслива у шлюбі.