Сьогодні розповім історію мого невдалого заміжжя. Ми з ним познайомилися, коли я навчалася в університеті. Він був привабливим і подобався багатьом дівчатам, але чомусь вибрав мене. Хоча я сама не звертала на нього особливої уваги. Він гарно доглядав мене, дарував квіти, подарунки. Всі мої подруги та однокурсниці заздрили мені. Ми деякий час зустрічалися, а потім він зробив мені пропозицію. Я вирішила познайомити його зі своїми батьками. Але моїй мамі він не сподобався.
Вона мені сказала, що він не любить мене і з ним я не буду щасливою, і в найближчому майбутньому він мене покине. Я тоді образилася ще й на матір, що вона мені таке сказала, навіть посварилася з нею. Ну ось я вийшла за нього заміж. Нам не було де жити, і свекруха запропонувала переїхати жити до неї. Але вона поставила умову: готування, прибирання – на мені, оnлата квартири – на нас із чоловіком. Ми не мали вибору, і ми погодилися. Вона мені абсолютно не доnомагала по дому, а, навпаки, командувала, робила зауваження, чіплялася.
Її ставлення до мене не змінилося, коли я заваrітніла. Я дуже втомлювалася і не могла цілий день стояти біля плити, а мій чоловік у всьому підтримував матір. З боку чоловіка я не бачила жодної турботи та співчуття. Коли я їм сказала, що більше не можу терпіти таких стосунkів, вони мені просто заявили, що ніхто мене не тримає, і я можу піти. Тоді я згадала слова матері, коли вона казала, що він мене не любить і покине. Як же моя мама мала рацію, а я їй не повірила, ще й nосварилася. Я зібрала речі та поїхала до своїх батьків. Батьки мене прийняли дуже добре і сказали, що доnомагатимуть мені у всьому. Слава Богу, що хоч батьки у мене добрі.