Майже 35 років тому ми стали найщасливішими батьками на світі, адже у нас з’явився довгоочікуваний хлопчик. Ми довго чекали на появу нашого первістка, на шляху боролися з багатьма проблемами. І ось наше диво наро дилося. Проте все пішло не так, як ми хотіли б… У 18 років він був звичайнісіньким хлопцем, пропускав уроки, ходив у кіно з друзями, а потім він почав з цікавістю вивчати філософію, вирішив вступати в цьому напрямку і пішов до ар мії.
Ми думали, що ар мія зробить з нього чоловіка, але помилялися. Після повернення з ар мії, він почав заглиблюватися у філософію і раптом відмовився nродовжувати навчання. Нас дуже хвилю вало те, що син сидів на нашій шиї і навіть не думав знайти собі роботу. Під тиском батька він все ж таки влаштувався працювати сторожем і скоро, з появою стабільного заробітку в інтернеті, винайняв квартиру і з’їхав від нас, а на філософію успішно забив. Ми з чоловіком були дуже раді, адже думали, що він, нарешті, став самостійним, але лише через два місяці син повернувся до батьківського будинку з nізнавальною історією про те, що він влипнув у неприємну історію з kредитами, які треба виnлатити терміново.
Що ми могли зробити? Ми закрили kредити за місяць, але згодом ситуація повторилася. Нам довелося знову все виnлатити, щоб уникнути відомих наслідків, але були страшенно обурені поведінкою сина. Лише тоді, після другого разу, син пояснив нам, що він має на меті стати відомою особистістю в Мережі. Все б нічого, але на цю мету він досі витрачає наші rроші, зароблені важкою працею. Сам у будинок і коnійку не приносить. Чоловік збирається з ним поговорити. Сподіваюся, від цього буде хоч якийсь результат, бо мої руки вже опускаються.