У мого друга Олексія ростуть дві дочки, Аліна та Ольга. Так склалися життєві обставини, що його дружина залишила його та двох дітей і вдруге вийшла заміж. Але Олексій не сумував. З усім справлявся він сам. Адже помічників він не мав. З родичами дружини він не спілкувався, його батьки були дуже дорослими, до того ж – жили на селі. Якось я став випадковим свідком дуже повчальної ситуації. Донькам Олексія тоді було близько 14-15 років. На вихідні я завжди приходив у гості свого друга.
Ми відпочивали у нього вдома. Пили чай та обговорювали важливі події. І тут заходять до будинку Ольга та Аліна. Дівчатка починають голосно говорити та сперечатися про щось своє, не звертаючи на нас жодної уваги. Батько розгнівався на них і сказав, щоб вони спершу привіталися з гостем, ну а потім забралися в себе в кімнаті, а то там такий безлад, навіть ліжка не застелені. Дівчатка обернулися і на хабно відповіли батькові, що саме сьогодні в школі їм розповідали про закон та права дітей, і, що він не має права наказувати і командувати ними.
Олексій здивовано підняв брови та відповів їм, що згоден. От тільки тоді нехай вони повернуть телефони, бо в законі не написано, що батько має куnувати нові айфони. За інтернет він nлатити не буде, за інформацією нехай бігають у бібліотеку, а за одягом можна сходити разок у секонд-хенд. Ну а чоботи замінять валянками. Не дуже тепло і затишно. Доньки перезирнулися одна з одною, тихо й мовчки привіталися зі мною, і одразу ж взялися за домашні обов’язки, щоправда, ще довго щось бурмотали собі під ніс. Мій друг усміхнувся і сказав мені: -Нічого, виростуть і будуть потім добрими господинями. Я посміхнувся йому у відповідь, і під звуки жнив ми продовжували розмовляти про те, що тішило і засмучувало наші душі.