Після випускного я одразу влаштувалася на роботу до місцевого ресторану офіціанткою. До нас щодня приходив один чоловік, якого я обслуговувала. – Он, он, наречений прийшов, – казала мені Арина, колега по цеху, – блокнотик у руки, і вперед у бой овій готовності! – Вам як завжди? – Запитувала я щоразу, підійшовши до його столика. – Так, а що сьогодні входить у біз нес-ланч? – питав він. – Овочевий суп, яблучний сік, картопляне пюре та відбивна. Я приносила йому їжу, він обідав, дякував, часто залишав щедрі чайові та йшов. Ми ніколи не питали один одного. Якось я вийшла після зміни, йшла вулицею – поверталася додому і випадково побачила, як на вулиці навпроти стоїть Він і грізним голосом щось вимагав у групи людей. То були його підопічні. Він був начальником великої компанії.
– Нам, схоже, дорогою. Дозвольте, – сказав він, під’їхавши до мене на машині наступної миті. Він вийшов, відчинив мені двері і простяг руку. Ми довго каталися машиною. Виявилося, його звуть Денис, йому було 37, він на 16 років старший за мене. Різниця у віці нам не завадила, ми почали зустрічатися, а одного разу я навіть залишилася в нього на ніч, а далі мої ночівлі стали звичною справою. Якось Денис сказав, що хоче познайомити мене з мамою. Я зрозуміла, що все вже серйозно, і справа йде до шлюбу. Я довго готувалася до зустрічі з мамою. Двері нам відчинила худа жінка, а під її ногами крутився кіт. Коли ми сіли за стіл, у нас з нею одразу зав’язалася мила бесіда, але розмова зайшла в глухий кут, і щоб якось розвіяти атмосферу, я почала грати з котом. На мене зустріч пройшла неnогано.
Загалом мати Дениса мені сподобалася, я думала, я їй теж. Але… Дениса після цього не було видно ні на вулиці, де він працює, ні у ресторані, де я працюю. Я дзвонила йому, він не відповів. І так два дні. Третього дня він у метушні увійшов у ресторан і сказав, що треба поговорити. – Ти не сподобалася моїй мамі, вона вважає, що ти навела псування на кота, та й аура у тебе не того кольору, до твоєї відомості. Моя мама захоплюється езотерикою, вона багато знає, і повір, жодного разу ще не помилилася. Знаєте, від такого маразму хотілося втекти, а не слухати його далі. Я спочатку думала, він жартує, але, ні, наші аристократи та езотерикою захопилися. Ох, як ми з Аріною над цим потім сміялися. Через кілька років я з чоловіком проїжджала цією ж вулицею. Ми проїхали ресторан, де я вже давно не працювала та під’їхали до місця роботи Дениса. Він стояв з якоюсь старенькою жінкою, вони обидва один на одного кричали, Денис намагався засунути коляску в багажник. Жінка виглядала старою не по роках, повною та недоглянутою. Дивно, що вона сподобалася чокнутій матері Дениса…