Одразу після весілля ми з чоловіком вирішили зробити ремонт у своїй квартирі. Поки ми мали можливість, ми запропонували і свекрусі оновити її квартиру. Батьківський будинок чоловіка не бачив ремонту вже цілих 30 років. Квартира була простора і світла, але час її не пощадив. Ми кілька разів свекрусі говорили про ремонт, вона нас посилала з вимогами не втручатися, мовляв, свій вік вона там і так проживе, а після неї – хоч армагедон. Ну, ми й не примушували. Було б класно, якби вона погодилася, але якщо вона така категорична, нехай живе у своїй квартирці. Все це було взимку, а навесні свекруха оголосила, що хоче зробити у будинку легкий косметичний ремонт. Ага коли бригада побачила стан будинку, сказала, що без капітального не обійтися. Коли всі стіни будинку були вже голі, свекруха вигнала всю бригаду з дому, сказавши, що вона втомилася від постійного шуму та пилюки. Ми знаємо, як це – жити в квартирі, що ремонтується, тому відразу ж, без роздумів, запросили свекруху жити до себе. Вона не погодилася і вимагала, щоб її квартиру звільнили.
Скільки б ми не намагалися її відмовити, все задарма. Свекруха залишилася жити у своїй напівзруйнованій житлоплощі. Аж до Нового року її було не умовити. Ми спочатку постійно її умовляли, потім залишили – їй же там жити. Весь цей час ми до свекрухи в гості не ходили. Запрошували її, вона приходила, ми сиділи, балакали, а потім вона поверталася до себе. У її квартирі було дуже неkомфортно, якщо врахувати те, що я була в положенні. Свекруха жила собі, ні на що не сkаржилася. Коли поїхала влітку на дачу, ми їй запропонували перезапустити ремонт, але свекруха відбивалася, говорила, мовляв, їй вже звично та kомфортно жити у її квартирі, і нічого чіпати не треба. Ми і тут її послухали, але, схоже, їй незабаром стало незвично і некомфортно, адже вона заявила, що не хоче зустрічати Новий рік у квартирі з обдертими шпалерами.
Гроաей у нас на той момент не було, тому що у вересні ми купили машину і спустили туди всі свої гроші. Свекруха не хотіла до нас переїжджати, та й у своїй руїні відзначати свято не хотіла. Ми вирішили доnомогти мамі чоловіка. Зібрали свої останні гроші, навіть ті, що залишили на організацію свята. Квартиру таки відремонтували. Чоловік одразу після роботи йшов до мами, повертався пізно, вихідні він проводив там же, адже на все у нас був місяць. Ремонт закінчився за кілька днів до Нового року. У нас грошей навіть на подарунки не лишилося. Головне, ми були спокійні, що свекруха знову живе у прийнятних умовах. Зараз вона ходить, ниє, каже, що вона, саме вона, все влаштувала, все зробила, але їй бригада трапилася погана, адже тут криво, там нерівно. А ми все терпимо. Чоловік їй нічого не каже. Спочатку мені було неприємно від цього, але потім я зрозуміла: щоб ми не говорили, вона залишиться при своєму – вік, усі справи. Тому ми просто закриваємо очі та вуха на її висловлювання, але за зіпсоване свято, якщо чесно, приkро.