Моя свекруха – дуже товариська жінка. Вона має багато знайомих, вона з усіма спілкується, вірніше, розносить плітки. Не знаю, перед заміжжям сина про що вона говорила зі своїми подружками, а їхні сотні, але тепер головна тема її пересудів – наша з чоловіком сім’я, точніше – я. Вона щедро ділиться зі всіма знайомими подробицями нашого сімейного життя. До нашого весілля вона мене запитала, чому мало гостей із мого боку. Я відповіла, що запросила лише батьків та найближчих родичів. І почала вона всім розповідати, що я сирота. Треба було бачити обличчя моєї мами, коли до неї дійшла ця нісенітниця.
Я не сирота, у мене чудові батьки, бабусі, дідусі. Все місто знало, яке у мене весільне плаття, які страви будуть на столі, скільки гостей. Син заявив, що після весілля ми житимемо в орендованій квартирі. Свекруха образилася, мовляв, син невдячний, не поважає її, не хоче спілкуватися з матір’ю, доглядати її. Через день весь район обговорював це питання. Тоді я ще не знала, з ким маю справу, і дивувалася як наше особисте життя стало предметом публічних обговорень. Коли ми вирішили стати батьками, для нашого спокою пройшли обстеження, заздалегідь здали ана лізи.
Подруга свекрухи зустріла нас у ліkарні та донесла їй про це. Того ж дня свекруха поширила чутки, що я безплідна, що в мене проблеми зі здоров’ям і я бігаю по ліkарях. Мама прийшла до мене заплакана: вона перехвилювалася, дізнавшись, що ми ліkуємося від безпліддя. Мені довелося її довго заспокоювати, запевняти, що це тільки плітки, і що в мене зі здоров’ям усе гаразд. За місяць я дізналася, що ваrітна. Свекруха була в мене, коли побачила бажані дві смужки, і я сказала їй про це. Вона одразу поширила цю інформацію. Мій чоловік був на роботі. Він дізнався про мою вагітність від колеги, а не від мене. Не знаю, що робити, не хочу, щоб наше особисте життя ставало надбанням публіки.