Мої батьки роз лучилися, коли я ще була дитиною. Мама зрадила тата з його найкращим другом, він не міг такого витримати і пробачити її. Тато залишив мамі наш великий будинок, шпурнув у неї документи та поїхав. Поїхав він до іншої країни, подалі від мами, щоб не бачити і нічого про неї не чути. Спілкувалася я з татом дуже рідко. Якщо тільки він дзвонив мені у свята. Ми жили з мамою у нашому домі, все було нормально. Я зустріла того, за кого зібралася заміж. Тільки ось постало питання житла. У мого нареченого була орендована квартира, такий варіант мене не влаштовував. І ми вирішили переробити літній будиночок під справжній будинок у вигляді дачі, де можна було спокійно жити навіть взимку.
Ми з мамою підняли документи і тут на нас чекала новина. Виявляється, що в той момент, коли батько переоформив документи на маму, вони обидва мали з’явитися до су ду, але через свої примхи не хотіли десь перетинатися. Тому питання про будинок повисло в повітрі. Потрібно було, щоб батьки негайно пішли до су ду та вирішили цю проблему. Тим більше наближався день мого весілля, хотілося б розпочати сімейне життя без проблем. Якраз мені зателефонував батько, привітав зі святом і повідомив, що хоче зі мною зустрітися. Я телефоном не стала пояснювати йому проблему з будинком, вирішила, що краще в реальності йому все сказати. Ми зустрілися, тато подарував мені золотий ланцюжок на весілля, привіз екзотичні фрукти.
І тут я почала розмову: -Як це не записано на матір? Я ж їй усі документи віддав! – сказав тато. -Так, тільки треба було з’явитися до су ду, але ви можете піти зараз, доки не пізно. -Я не піду разом із цією жінкою нікуди…. Якщо потрібно щось підписати, я надішлю електронний підпис, не обов’язково з’являтися до су ду. Я все розповіла мамі. Вона теж була незадоволена: -То значить я у всьому винна, раз на той час не побачила проблем із судом?! Це він винний, я не збираюся його помилки виправляти, нехай сам приїжджає та все вирішує. Час іде, а нічого не змінюється. Я не розумію своїх батьків. Адже ми можемо залишитися на вулиці, невже їм так складно піти та підписати пару паперів заради мого найкращого майбутнього? Мабуть, їхні образи вищі за моє щастя.