Лідія з чоловіком, Іллею, живуть у квартирі матері Лідії, а мати живе в іншій квартирі. Так, так вийшло, що у неї дві квартири і одну вона люб’язно віддала доньці. Хоча слово люб’язне тут не зовсім до речі. Жінка звільнила квартиру, але все ж таки у неї залишилися ключі. Вона вільно заходить, коли заманеться, розставляє все, як їй зручно, та так, щоби дочка потім свої речі не знаходила у власному будинку. Не раз Лідія сперечалася з мамою з цієї причини, але жінці все ні з чим. Лідія з дитинства чула, що ця квартира її призначена вона для неї, але насправді вийшло зовсім не так.
Лідія має намір з’їхати з маминої квартири, тим більше що їм є куди. Так вийшло, що через місяць після весілля не стало дідуся Іллі. Той залишив свою двійку на околиці міста найстаршому онукові – Іллі. Після цього мати Іллі запропонувала здати квартиру в оренду. Додатковий дохід був би дуже доречним, адже дочка Іллі була не зовсім здорова, всі їхні rроші йшли на лікування малюка. Так як лікар малюка знаходився в центрі міста, а їм доводилося часто до нього заглядати, молодята вирішили жити в квартирі мами Лідії, а пропозицію свекрухи здати квартиру з радістю підтримали.
Щоправда, один момент не сподобався Лідії – свекруха забирала усі rроші з оренди собі. Вона й не думала допомогти синові з рідною онукою. Одне тільки втішало дівчині: свекруха ці rроші не витрачала – збирала на чорний день, щоб якщо раптом станеться форс-мажор, було на що жити. Тепер, коли мати Лідії зіпсувала через свою квартиру, Лідія з Іллею просили у свекрухи звільнити їхню квартиру. Та відкладала це на місяць, мовляв, квартирантам обіцяла, потім ще на місяць, а там, дивись, і не виселятимемо бід них напередодні свят. Так і досі тягнеться гума з квартирою. Свекруха не хоче втратити доход, а Ілля з Лідією більше не живеться в квартирі тещі.