Так сталося, що я молодша донька в сім’ї, мені вже 25 років, а моїй старшій сестрі Дар’ї -30. Я так хочу налагодити із нею спілкування, але вона ніяк не виходить на контакт зі мною. Бачимося ми лише на святах у батьків. І вона практично не говорить зі мною. А все через дитячу образу. Так сталося, що з дитинства мене батьки оточували більшою турботою. Було кілька випадків, які Даша пам’ятає і зараз, і все ще сердиться на мене, хоча вже стільки років минуло. Ось, наприклад, коли їй на день народження подарували гарну ляльку, таку велику в рожевій сукні та бантиками.
А я влаштувала істериkу, мені теж хотілося таку саму ляльку. Батьки дали мені пограти, а я її на зло зламала. Або випадок із вітрянкою. Коли Даша хворіла, я взяла зеленку та випадково розлила її на дивані. А всю вину на Дашку переклала. Батьки тоді дуже сильно її покарали, вона ще місяць з дому не виходила і подарунок на Новий рік не отримала. Та хто з нас у дитинстві не пакостив, все ж таки – ми балувалися і грали. Але це не означає, що треба все в доросле життя перетягувати. Мені й зараз батьки більше доnомагають. Я невдало заміж вийшла, наро дила дитину.
А чоловік потім просто зник, ось і так у житті буває. Добре, що дитина вже в садок ходить, і я можу працювати, щоб квартиру винаймати. Так от батьки повідомили, що хочуть свою старість на дачі провести, тому квартира їх дістається мені. А Дашка після 18 одразу пішла від батьків. Почала багато працювати, сім’ї в неї поки що немає, зате на добрій посаді. Заробляє пристойно так, що дозволила собі взяти іnотеку та окрему квартиру. Загалом у житті вона добилася сама. Мені тепер страաно, як Даша відреагує на те, що мені квартира батьків дістається задарма, а їй для свого житла довелося багато працювати. Але, з іншого боку, мені теж дуже тяжко, у мене на руках дитина, і я без чоловіка. Залишається тільки чекати та гадати, як відреагує сестра.