Іра і Ксенія працювали разом. Вони і за межами офісу дружили. Іра була спокійним, домашнім дівчиськом, а Ксенія – навпаки, була активною тусовщицею. Напередодні Нового року дівчат вирішили відправити у відрядження. Ксюша відразу зраділа: по-перше, вона була в передчутті нових пригод, а по-друге, вона хотіла відправитися до батьків в інше місто, а тут, яке щастя, як раз в місті батьків у них пересадка. Іра ж відрядження не любила. Вона взагалі з дому неохоче виходила. Їй було комфортніше перебувати вдома-далеко від незнайомих людей і нових знайомств. Дівчата повинні були їхати 3 дні до рідного міста Ксенії, а потім ще день до кінцевого пункту. Було вирішено так: Ксенія з донькою на літаку летить до батьків, чекає там Іру 3 дні, вони разом їдуть далі на поїзді, а дочку забирають вже на зворотному шляху. Звичайно, Іра була не в захваті від перспективи їхати 3 дні на поїзді одній, але хіба у неї був вибір? Перед посадкою Іра вирішила походити по вокзалу, подивитися, що там продається в цих міні-магазинчиках.
Підійшовши до стенду з магнітиками і різними сувенірами, Іра зупинилася: “Невже, хтось куnує це?”- думала вона. І тут знайшовся цей хтось-високий, красивий чоловік з легкою щетиною, темним волоссям і з аристократично блі дою шкірою. – Скільки коштують магнітики з пам’ятками? – запитав він у продавця, потім, почувши відповідь, додав, – дайте 6. “Такі розбивають серця на кожному кроці,” – думала Іра, дивлячись на нього, — “він на мене навіть не гляне. Не дарма ж мене мишкою називають. Такі, як він, на таких, як я, не дивляться…”. Раптом оголосили посадки, і Іра стрімко пішла в бік поїзда. Незнайомець розчинився в натовпі. Іра зайшла в купе, розташувалася на своїй нижній полиці, сховала валізу. Тут в купе зайшла жінка з дитиною: – Дівчина, я з дитиною не можу на другій полиці спати. Чоловік брав квитки – не помітив, що там верхня полиця. Можете, будь ласка поступитися місцем? Ксюша влаштувала б мирову, адже: а) квитки на нижню полицю коштують дорожче б)з якого дива вона повинна була поступитися їм місцем? Але Іра не така.
Вона спокійно зібралася і полізла на верхню полицю. Вночі Ірі не спалося. Вона вирішила вийти-обполоснути обличчя холодною водичкою: кажуть, це допомагає спати. Повернувшись, Іра виявила якогось довгоногого мужика, сплячого на її місці. – Вибачте, ви зайняли моє місце… — сказала Іра впівголоса. – Дівчина, молю, не будіть дитину, он, сусідня полиця вільна, спіть там, будь ласка, — сказала жінка з нижньої полиці. Ірі нічого не залишалося. Вона забралася на другу полицю сусіднього ліжка і, на подив, швидко заснула. Вранці всі прокинулися разом. Першим всіх розбудив голодний малюк. Коли всі встали з місця, жінка, яка просила Іру спати на верхній, раптом видала: – Семен Аркадійович, що ви тут робите? – О, — промовив чоловік, що спав на місці Іри , — і справді… Це був він, той красень з магнітиками … він зістрибнув з полиці і почав вибачатися перед Ірою. Та просто реготала, адже треба ж, як круто все змінилося…
Інші 2 дні Семен та Іра провели разом. У них знайшлося багато спільних інтересів і рис характеру. Вони жили в одному місті. Магнітики Семен купив для своїх колег, а так він був вільний. Ксюша чекала, коли ж з’явиться Іра, але дівчини на пероні не було. Раптом вона побачила недалеко від себе Іру з якимось незнайомцем. Вони обіймалися, хихикали, поводилися, як заkохані підлітки. Потім до чоловіка підійшла інша жінка, Іра поцілувала незнайомця, і вони розійшлися. -Так-так-так, — почала Ксюша, роздивляючись незнайомого красеня , — це хто? – Мій майбутній чоловік, — впевнено відповіла Іра, — ми знайомі цілих 3 дні. – Ага, дурочка, хокеїст? – Нейрохірург, — відповіла Іра , — та жінка-колега, вони поверталися в рідне місто після важкої оnерації. Ми зустрінемо Новий рік разом – так вирішили. – Дурепа ти моя … — сказала Ксюша, обійнявши Іру. Іра і Семен зустріли Новий рік разом і зіграли весілля вже через місяць: їм здавалося, що вони знайомі вже ціле життя, а не днів 30. Так вони і живуть досі.