Дзвонить чоловік якось в нетверезому стані. Каже, що затримається на роботі, намагається бути бадьорим. – Сонечка, роботи багато. Ти вже прости, але до вечері не прийду. – ледве як промовляє чоловік. – А це хто? Ви, напевно, номером помилилися. – Як помилився? Це я Толік, твій чоловік. Кажу, що на роботі затримаюся. Багато справ у мене. Ти не чекай, лягай без мене. – Чоловік, що ви несете. Я сама вирішу, що мені робити. Ви краще скажіть, хто ви такий? І навіщо мені дзвоните? – Сонь, це ти? Я чоловік Соні. Хочу попередити її, що затримаюся на роботі, щоб вона не хвилю валася.
У чоловіка вже поїхав дах. Я чула, як він важко дихає і чеше голову. – Так, я Соня. А ви хто? Мій чоловік зараз вдома, їсть борщ. Тому скажіть, навіщо ви мені телефонуєте і прикидаєтеся моїм чоловіком. Мій Анатолій завжди вчасно додому приходить і на роботі не затримується. Ви припиніть свої дурні жарти. – Хто у тебе вдома, мій борщ їсть? Признавайся швидко, kоханця привела? Ти мені зраджуєш? Я твій чоловік-тільки я. Сонь, ти жартуєш? – Дорогий, незнайомець, до побачення. Чоловік вже лається, що я так довго з вами розмовляю.
Я скинула трубку і стала чекати. Через п’ять хвилин приїхав чоловік. Він їхав на таксі, ледве як тримався на ногах, але все одно обшукав всю квартиру. – А де борщ? Я такий голодний. Ще так спати хочеться. – Ти де стільки випив-то? – У колеги день народження був, от і не стримався. Ти скажи тільки чесно, хто у тебе був? – Іди спати, Толь. Нікого у мене не було. Я пожартувала над тобою. Чоловік розсміявся. Підійшов до мене ззаду і обійняв. – Я ж повірив, що в тебе тут хтось є. Злякався сильно. Люблю тебе, обіцяю більше напиватися не буду.