Бабуся дозволила n’яниці-батькові погуляти з дітьми. Коли їх не було більше години, старенька подзвонила дочці Мати прийшла до неї додому. – Який же тут бардак! – Мамо, тут діти, – сказала Аня, квапливо збираючись, щоб піти на роботу. – Ось, що їм не жилося? Жили б твоя сестра з чоловіком… – Ти прекрасно знаєш чому, мамо! – Так, тому що дружина повинна поважати чоловіка, а Оля на нього постійно кричала. Ось і спився бід ний хлопець… – Та вже, дуже бід ний… Потім мати причепилася чомусь до джинсів Ані. Аня просто пішла з дому. Вона не могла зрозуміти звідки у матері стільки злості до неї. Вона пішла в салон. Біля входу її вже чекав Олексій. – Ви завжди такий пунктуальний? – Так, є таке — – сказав Олексій, посміхаючись. Вони пішли в салон. Поки Аня готувала апарат, Олексій видивлявся її каталог.
– Ну що приступимо? – запитала Аня. – Звичайно! – Тоді, знімайте сорочку! – Дивно, зазвичай це я роздаю накази — – сказав Олексій, посміхнувшись. – Ви не думайте, бол яче не буде — – сказала, глузливо Аня, згадавши про прохання Олексія. Олексій був напрочуд неnогано складений. Однак було видно, що він поки не був упевнений хоче він чи ні. Він почав соватися, питати про сертифікат, про щось інше. Аня намагалася його заспокоїти, але раптом у неї задзвонив телефон. Вона вимкнула. – Може все-таки відповісте, якраз дасте мені трохи часу. Аня передзвонила матері. – Приходив Сергій. Він захотів погуляти з дітьми. Але я зараз не бачу їх ніде. – Ти відпустила дітей з ним? – А що, він ніби не був n’яним… – Скільки часу минуло, як вони пішли? – Близько години. – Мама чому не пішла з ними?
– Ну, у мене був серіал. Аня кинула трубку. – Вибачте, але можна ми перенесемо на потім, у мене з’явилася термінова справа. – Не вибачайтеся, все добре — – відповів спокійно Олексій. – Я вам подзвоню, добре? – сказала Аня, збираючи свої речі. – Слухайте, а може я… Але Аня вже не чула його, Аня вже бігла на вулицю. Вона бігла десь п’ять хвилин, як раптом перед нею вискочила мало не на тротуар дорога іномарка. – Скільки за вами кричати?! Сідайте! – скомандував Олексій. Недовго думаючи, Аня сіла. Вона пояснила ситуацію. Олексій намагався її заспокоїти. Вони доїхали до будинку, де жив Сергій. Аня швидко вийшла. Олексій вийшов за нею. – Якщо він вас побачить, він почне бійку, краще вам тут залишитися… – Я говорив, що боюся бол ю, але не бійки. Я не боягуз. Так що я піду з вами. – Слухайте, це не мої діти. – Ага, а той тип, що забрав їх батько. – Так – Тоді за яким правом ми їх заберемо? — Я не знаю, – Аня не могла нічого придумати. Вона була настільки напружена, що у неї скоро сльо зи підуть. Олексій її заспокоював, як раптом відчинилися двері під’їзду. Олексій встиг утримати. – Це для мене в новинку, але… Ходімо? – сказав Олексій.