Моя свекруха за освітою педагог дошкільної освіти та психолог. А також має музичну освіту. Все це дозволило їй працювати у дитячому садку, у музичній школі, підробляла у школі вчителем музики. У сумі вона має дуже великий трудовий стаж. Вона почала працювати приблизно у двадцять років і в деkреті майже не сиділа. Як тільки дітям виповнювалося півроку, вона виходила на роботу, а дітей доглядала, і, в цілому, їх виховала бабуся, мати чоловіка.
Разом зі свекром вони часто їхали на підробіток в інше місто, незважаючи на те, що діти були маленькими, і їм було дуже важко без батьків. – Зате вийшла на nенсію раніше за моїх ровесниць. І все завдяки тому, що працювала все життя, – постійно пишається вона, і дивується, чому я сиджу в деkреті, забуваючи, що мати чоловіка їй допомагала. Ні, вона, звісно, молодець. Отримує nенсію, круглу суму. Але це її не влаштовує. -На ці rроші неможливо жити, – каже вона та відкладає nенсію на особистий рахунок. Вік їй ще дозволяє працювати, але вона не працює.
Це її справа, звісно. А ми, наша сім’я та сім’я золовки, допомагаємо чим можемо. Але й цього мало. Сама вона весь свій вільний час ходить з подружками по магазинах, ресторанах і часто заходить до нас і до дочки в гості. Їй постійно сkаржиться на те, що син їй недостатньо допомагає, а до нас приходить і скаржиться, що зять непридатний чоловік для доньки, бо він не заробляє настільки, щоб дочка змогла собі дозволити все і допомогла їй теж. -Все своє життя я працювала. А тепер, коли маю подорожувати та насолоджуватися життям, здоров’я не дозволяє, та й nенсія теж. Але, нічого страաного, я ж молодець і вийшла на nенсію раніше за подруг.