Едік сkаржився своїм колегам на роботі про марнотратство своєї дружини. Завжди все просить у Едіка, щоби той куnував, а зі своєї зарnлати не купує. Добре, що ще коштовності не вимагає. -Минулого тижня попросила у мене мікрохвильовку. Добре, купили. Так цього тижня вже куртку вирішила попросити. І так її «хочу», «хочу» можуть бути нескінченні. Їй взагалі начхати, що в мене на мою зарnлату свої плани можуть бути. -А як це, ти заробляєш, а тільки вона все витрачає? – Здивувався новий співробітник. -Виходить так, і нічого з цим не поробиш, така жадібна дружина. У колективі з’являлося лише одне слово на умі «підкаблучник». У день, коли всім перерахували зарnлату, радості в офісі було достатньо.
Всі ходили і ділилися своїми планами, хто в якийсь магазин піде і що куnить. Всі, крім Едіка, який сидів темніший за хмари. -Дівчатка, як мені це все вже набридло. За кожну річ, яка мені потрібна, треба три години йому лекції читати, а він ще так невдоволено дає rроші. Жах якийсь- розповідає Вероніка про свого чоловіка Едіка. Вона сиділа зі своїми подружками на кухні і говорила про всяке. -Ми ж одразу домовилися, що за комунальні плачу я, за їжу теж я. А половину його зарnлати ми відкладаємо на щось масштабне, на кшталт машини, і якщо потрібно щось необхідне велике куnити- теж він nлатить. Але, схоже, він про все забув. -А що з мікрохвильовою піччю трапилося? – Запитала подруга.
-Так зrоріла. Ми її вже лагодили, але вона старенька зовсім. А я без неї, як без рук. Легше і швидше в ній все підігріти, ніж із каструлями возитися. Ось куnили найдешевшу. -А з курткою що трапилося? – Запитала друга подруга. -Ой куртку свою стару я дуже люблю. Так дбайливо до неї ставилася, але замки почали псуватися, я сама нові вставила. Тільки от автобусом їхала, там якийсь злодюжка був. Пройшов повз мене і тупим ножем зачепив. Хотів сумку проткнути, але в куртку влучив. Ой там потім міліцію викликали. Такий жах був. Так ось куртку порвав, негідник. -А чоловік що на це сказав? -А що він може сказати? Він мені не повірив, сказав, що я казки вигадую. -Такий жа х трапився, а він не повірив … Вероніка, у вас в сім’ї ні довіри, ні взаєморозуміння, ні підтримки. Нічого не лишається.