Зоя знала Льошу з дитинства і спостерігала, як він перетворюється у гарного чоловіка. Вони були близькими друзями, і поки інші дівчата сподівалися на увагу Льоші, Зоя вже задовольнялася їхнім особливим зв’язком. Щовечора Льоша дзвонив Зої, щоб розповісти про те, як минув день, та обговорити плани на вихідні. Дівчина, яка завжди прикидалася вільною в цей момент, з нетерпінням чекала на ці розмови, навіть якщо вони були на межі флірту. Льоша часто жартував, що одружиться з нею, якщо так і не знайде відповідну дівчину.
Зоя дорожила цими моментами, представляючи себе в білій сукні та Олексія, який чекає на неї біля вівтаря. Їхня дружба включала радісні моменти, поїздки на мотоциклах і навчання водінню в порожніх полях. Вони завжди поверталися додому задоволеними після своїх пригод. Але все змінилося, коли Льоша зустрів Таню у своєму гуртожитку. Раптом він перестав дзвонити Зої та почав планувати майбутнє з цією дівчиною.
Зоя, зміцнивши серце, допомогла Льоші спланувати пропозицію руки і серця і навіть написала промову для заручин, оплакуючи втрату того, що, як вона сподівалася, могло б бути з нею… Коли Льоша приніс їй запрошення на весілля, Зоя освідчилася йому в коханні. Ці слова приголомшили хлопця, раптом змусивши його засумніватися у своїх почуттях до Тані, тому що він і справді постійно думав тільки про Зою. І зараз Олексій перебуває на роздоріжжі. Він і гадки не має, як вчинити: батьки підтримують його шлюб з Танею, але його серце все-таки належить Зої.