Я ніколи не думала, що моя дочка виявиться такою легковажною. До Польщі я їздила на заробітки ще тоді, коли Марина була дитиною. Щоправда, працювала лише на сезонних роботах, але щороку. Грошей нам вистачало на життя на рік і не більше. Коли дочка виросла, я зрозуміла, що цього мало. Відправила Марину до університету, а сама поїхала до Італії. Я працювала не покладаючи рук, заощаджувала кожну копійку. Все для дочки. Вона здобула освіту і вийшла заміж.
Я дала гроші на весілля її мрії. А потім планувала допомогти з покупкою квартири, але Марина заявила, що їм потрібна хата. Тому я продовжила працювати та відкладати. Додому поверталася дуже рідко, щоб не втрачати заробіток. Марина щоразу скаржилася по телефону, що вони ледве зводять кінці з кінцями. Коли народився онук, стало ще важче. Я дуже шкодувала свою дочку і продовжувала надсилати гроші. І ось цього року я вирішила все ж таки приїхати додому. Сильно скучила. Та й онуки вже не маленькі, рідну бабусю не впізнають.
Приїхала, будинок справді виявився шикарним. Але мене вразило, що зять не працює. – Чому Славик удома сидить? Роботи не шукає? – поцікавилася я. – Мамо, ти що? Його ж відразу заберуть, він служив, – відповіла Марина. – І що, скільки це може тривати? – Не вгавала я. – Ти хочеш, щоб я залишилася вдовою? Ми відсвяткували Великдень, все пройшло чудово. Але мене здивував той шикарний стіл, який накрила дочка. Наче я знову на весіллі. А потім Марина повідомила, що далі ми всі їдемо в гори до котеджу з басейном та чаном для відпочинку.
– Скільки коштує оренда такого котеджу? – Здивовано запитала я. – Ой, мамо, це дорого, але ж свято! – відповіла дочка. – Скільки? – 12 тисяч гривень! Я буквально втратила мову, не знала, що сказати. Адже чудово розуміла, що всі ці витрати йдуть за мій рахунок. Настрою їхати з ними зовсім не було. Я відмовилася і вирішила, що через три дні повернуся до Італії. Тільки більше грошей пересилати не буду. Нехай самі гадають, як далі жити. Я без вихідних працюю на заробітках, а вони тут живуть, як хочуть, витрачаючи гроші на розваги. Як ви вважаєте, чи правильно я вчинила?