Вперше я познайомилася з Остапом у компанії нашого спільного друга. Він одразу здався мені спокійним і ввічливим, зрештою зацікавивши мене. Ближче до випускного класу Остап зробив мені пропозицію. Не довго думаючи після закінчення школи, я погодилася стати його дружиною.
Дізнавшись про наші заручини, моя мама була категорично проти. Вона не схвалювала Остапа, бажаючи бачити поряд зі мною багатого партнера. Незважаючи на її бажання, Остап, працюючи скромним продавцем, забезпечував нас усім необхідним. Однак моя мати щоразу заявляла, що ніколи не допомагатиме нам, особливо – у матеріальному плані. Через роки, коли в нас народилася дочка, а Остапа підвищили до регіонального менеджера, наше життя розквітло.
Моя мама, прагнучи примирення, нарешті визнала свою помилку. Тепер ми з Остапом плануємо купити машину, самостійні та задоволені обраним шляхом. Розмірковуючи над своїм минулим, якось я висловилася матері про те, що щастя не завжди пов’язане з матеріальним статком. Хоча нам було важко, але це було необхідно. Адже навіть мама тепер остаточно зрозуміла цінність терпіння та інвестицій у повноцінне майбутнє.