Моя теща та тесть поїхали відпочивати на десять днів і попросили нас пожити в їхньому домі, щоб доглянути господарство. Я завжди любив займатися дрібним ремонтом, і в їхньому будинку знайшлося багато речей, які вимагали уваги. За ці дні я полагодив кран на кухні, замінив пару розеток і підфарбував паркан. Коли теща та тесть повернулися, я з гордістю показав їм усе, що встиг зробити. Але реакція тестя мене приголомшила. Замість подяки він виглядав розлюченим. “Що ти накоїв?” — спитав він, насупившись. “Я просто вирішив полагодити дещо по дому.
Тут було багато дрібних проблем, які вимагали втручання”, – відповів я, намагаючись зрозуміти, в чому справа. “Ти вважаєш, що я не здатний сам це зробити?” — різко спитав він. “Ти думаєш, я не впораюся з власним будинком?” “Ні, звичайно, я так не думаю,” – я був приголомшений його реакцією . “Я просто хотів допомогти.” “Допомогти?” – Він явно кипів від злості. “Цим ти образив мою честь. Це мій дім, і я сам повинен дбати про нього.” “Я розумію, але я не хотів вас образити”, – сказав я, намагаючись заспокоїти його. “Я думав, що вам буде приємно повернутися до будинку, де все виправлено.”
Теща, помітивши напругу, втрутилася. “Любий, він просто хотів допомогти. Не потрібно так реагувати.” Тесть подивився на неї, а потім знову на мене. Його обличчя пом’якшало. “Добре, вибач, якщо я перегнув ціпок. Просто для мене важливо відчувати, що я можу сам впоратися з будинком.” “Я розумію,” – сказав я щиро. “І мені шкода, якщо я вас образив. Я лише хотів полегшити вам життя.” Він кивнув і трохи розслабився. “Дякую за твою турботу. Я постараюся більше не приймати це так близько до серця.” З того часу ми з тестем стали краще розуміти одне одного. Я намагаюся допомагати тільки тоді, коли він сам просить, і згодом у нас налагодилися тепліші та поважніші стосунки.