Лише місяць тому я був певен, що в мене найщасливіша у світі сім’я. А тепер задумався про розлучення. Причина проста – не порозумілися. А все через тещу. Адже ця жінка після нашого з Лізою весілля подумала, що може лізти до наших справ і вирішувати все за нас. Хоча ми без її порад чудово обійшлися б. І річ не в тому, що ми живемо разом. Ні. В нас своя квартира. Але присутність та втручання батьків Лізи я відчуваю навіть на відстані. Жодних рішень у нашій сім’ї ніхто не ухвалить без затвердження тещі. Дружина завжди радиться з мамою. Але мені це не подобається. Ми дорослі люди. У нас своє життя, власні проблеми і таке інше. Тож вирішувати їх ми маємо спільно.
Я атеїст. Але рідня моєї Лізи довго наполягала, що нашого малюка слід хрестити та дати інше ім’я. Ну те, яке й обирає священик. З поваги я погодився. Для мене це був просто ритуал. Але теща бачила в цьому ціле таїнство. Після хрестин вона домовилася зі священиком, щоб той прийшов до нас у дім та освятив нашу квартиру. Це мені не сподобалось. Насамперед тому, що в мене дозволу ніхто не питав. А це важливо. Та й узагалі квартира повністю належить мені. Точніше, моїм батькам. Вони допомагали з фінансами, і поки що я записав усе на них.
Рідня Лізи жодної копійки в нас не вклала. Однак поводяться вони так, ніби у себе вдома. Мене перекосило, коли минулими вихідними Ліза заявила, що до нас прийде священик. Я думав, це якась частина хрещення. Я досі в таких ритуалах не брав участі. А виявилось, що він приїде з метою освятити нашу квартиру. Це мене спантеличило. Я так розлютився, що вигнав священика зі своєї квартири. А заразом і тещу послав далеко і надовго. Такого скандалу в сім’ї ще не було. Ні дружина, ні її родички не розмовляють зі мною. Чи витримає наш шлюб це випробування – я не знаю.