Дочка Віри, Катя, звернула увагу на дівчинку на дитячому майданчику, згадавши, що це дочка однієї жінки, яка часто приходила до їхнього тата – Андрія. Дівчинка, Белла, незабаром сама підійшла до них, заявила, що її мати незабаром забере Андрія і залишить Катю без батька. Занепокоєна Віра підійшла до Белли, щоб зрозуміти, чому вона каже такі речі. Белла, спочатку захищаючись, зрештою з упевненістю заявила Вірі, що її мати скоро забере собі Андрія, і вони будуть щасливо жити разом. Вражена такими одкровеннями, Віра щосили намагалася зберегти самовладання перед дочкою та іншими людьми на дитячому майданчику.
Пізніше, вже вдома, занепокоєння Віри посилилося, коли Андрій розповів про свій стомливий день, проведений у студії з дітьми, і згадав про майбутню зустріч із іноземним клієнтом. Опис клієнтки збігся з описом матері Белли, що посилило підозри Віри. Наступного дня Віра вирішила зустрітися із цією жінкою. Коли пролунав дзвінок у двері, її серце забилося від страху. Відкривши, вона побачила жінку та Беллу – що остаточно підтвердило її побоювання. Віра запросила їх увійти, але Белла продовжувала залишатися відстороненою та засмученою.
Намагаючись розговорити Беллу, Віра зрозуміла, що емоції переповнюють дівчинку. Вона зі сльозами на очах зізналася, що збрехала, що мама відведе Андрія. Вона розповіла про свою самотність і бажання знайти тата, бачачи доброту Андрія по відношенню до неї та інших дітей. Віра, зворушена ранимістю і смутком Белли, втішила дівчинку, що плакала, перейнявшись до неї глибоким почуттям співпереживання. Визнання Белли та її емоційний сплеск відкрили сувору реальність її життя, різко контрастуючи з первісними припущеннями Віри.