Вісім років тому моя двоюрідна сестра Тамара пережила розлучення, залишившись одна з маленьким сином, тому що колишній чоловік пішов з її життя і в наступному шлюбі з’явилося ще двоє дітей. У пошуках підтримки вона переїхала до квартири своєї матері-пенсіонерки. Не маючи достатньої освіти, Тамара влаштувалася працювати до шкільної їдальні, намагаючись звести кінці з кінцями. Пізніше Тамара познайомилася з Тимофієм, добрим 45-річним чоловіком, котрий ніколи не був одружений. Їхні стосунки розцвіли, і Тамара відчула щиру турботу та підтримку з його боку. Незабаром Тимофій зробив пропозицію, але з однією умовою: син Тамари не може жити з ними.
Натомість він запропонував фінансову підтримку та обіцяв дати хлопчику гарну освіту. Порадившись із матір’ю, Тамара прийняла пропозицію, вирішивши, що це її шанс на найкраще життя. Тимофій щедро забезпечував сина Тамари, Дмитра, всім необхідним. Дмитро разом із бабусею часто відпочивав у найкращих країнах, займався своїми захопленнями. Тамара регулярно відвідувала Дмитра, що сприяло збереженню їхнього міцного зв’язку.
Однак, коли Тамара завагітніла, її мати вважала, що це скоро обмежить час спілкування з Дмитриком, і наполягла на тому, щоб Тамара забрала сина до себе, щоб той не відчував різницю відношення матері до себе та брата чи сестри. Тамара, знаючи рішучий характер Тимофія, не наважувалася навіть обговорювати це питання. Тепер перед Тамарою постала дилема: мати не збирається продовжувати доглядати Дмитрика, а Тимофій не налаштований забрати пасинка до себе. Коли Тамара звернулася до мене за порадою, я навіть не знала, що їй сказати. У такій ситуації дуже складно давати правильну пораду.